"Я беден, я несчастен, я хуже всех живу!"-
Так, многие, сказав, закончили судьбу.
А лучше бы подумали, что даже их сосед,
На много много сотен, имеет больше бед!
Подумали о людях, которых дом не ждёт,
А сколько в плен захваченных детей и матерей,
Иль водкой одураченых- Вот их и пожалей!
Ты всё же человек судьбой не дорожишь,
И с жизнью ты покончить рукою не дрожишь.
Ах, если б посвятил себя бы ты Христу,
То сколько было б спашихся на твоём счету.
Но ты стоишь уныло, повесив гордо нос,
И не понятно мне, чего то жизни ждёшь,
Разносишь ты печально о горе своём весть,
Но ведь на етом свете - ПОХУЖЕ ГОРЕ ЕСТь!
21.12.98
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хорошее стихотворение, открывающее простую истину, что вокруг много горя и слез. Действительно, нам надо видеть беды других и помогать. Желаю Вам успехов в творчестве1 Комментарий автора: ogromnoe spasibo za otzyv ochenj prijatno....Budjte blagoslavenny
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
